Про те, наскільки мають рацію ті чи інші спробуємо розібратися на прикладі системи охорони здоров’я Республіки Польща, заснованої на моделі страхової медицини.
Відповідно до статті 68 Конституції, всі громадяни Польщі мають рівний доступ до медичного обслуговування, яке оплачується за рахунок держави.
При цьому джерелом фінансування такої допомоги виступає Національний фонд охорони здоров’я, який наповнюється страховими внесками громадян у розмірі 9% їх доходу.
Це не стосується вузькопрофільних лікувальних служб, таких як швидка допомога, витрати на які повністю покриваються з державного бюджету.
Однак, незважаючи на наявність фонду охорони здоров’я та захищених статей бюджету, польська медицина протягом багатьох років зазнає системних труднощів із фінансуванням.
Державні витрати на охорону здоров’я в Республіці Польща залишаються одними із найнижчих серед країн Європейського Союзу.
Наприклад, за інформацією агентства «Євростат», у 2017 році держава витратила на медицину лише 4,7% від ВВП при середніх витратах по країнах ЄС 7%.
Такі цифри негативно позначаються на безпеці пацієнтів і ведуть до системних проблем у державному секторі медицини, що сприяє:
• зниження доступності лікування у стаціонарних умовах;
• збільшення черг та часу очікування;
• зниження якості медичних послуг та скорочення їх асортименту;
• збільшення кількості ускладнень та летальних випадків.
Хронічне недофінансування галузі веде до зниження заробітної плати та падіння престижу професії лікаря та, як наслідок цих проблем, до масового виїзду кваліфікованого медичного персоналу за кордон.
До кадрових проблем польської системи охорони здоров’я також можна віднести дефіцит лікарів певних спеціальностей через існуючі обмеження прийому до профільних ВНЗ. Це призвело до того, що на 1 тис. населення припадає лише 2,2 лікарі. У той час як у ЄС цей показник становить 3,4.
Таким чином, модель охорони здоров’я у Польщі потребує реорганізації та відмови від старих та неефективних підходів до управління галуззю.
Слід повністю відмовитися від розвитку надмірної мережі невеликих неконкурентних лікарень та переглянути організаційно-правову форму медичних закладів.